Интервью Анджея Сапковского в Брюсселе 27.03.2026

[pouce]

 

Перевод избранных вопросов и ответов с прес-конференции Анджея Сапковского в Брюсселе 27.03.2026 (выборка Лукаша Осиньского (Łukasz Osiński), Польское агентство печати, перевод мой). Украинский перевод см. ниже.

1️⃣ Спустя 40 лет после публикации «Ведьмак» по-прежнему жив

На вопрос, воспринимает ли сагу о Геральте из Ривии сегодняшняя молодёжь, Сапковский ответил: «подозреваю, что да». С момента публикации его первого рассказа о Ведьмаке прошло уже 40 лет.

– На встречах с читателями (…) в зале редко попадается кто-то, живший в то время, когда я писал тот первый рассказ. (…) Думаю, однако, что с тех пор популярность фантастической литературы значительно выросла. Как человек, знающий предмет, могу ответственно заявить – интерес к ней сохраняется. Конкретно к моему творчеству? Во‑первых, скромность не позволяет мне развивать эту тему, а, во‑вторых, я этого точно не знаю. Подозреваю, однако, что да, ведь книги постоянно переиздаются, и я полагаю, что издатель делает это не ради удовольствия, а, чтобы на этом заработать. Если зарабатывает, значит продаёт, а если продаёт – значит, кто‑то покупает.

2️⃣ Уменьшение читательской аудитории

Несмотря на то, что Сапковский положительно оценил перспективы фантастической литературы, его спросили, почему несмотря на это, уменьшается читательская аудитория.

– Читают всё меньше, и это очевидный факт. Причин этому много. Основная, если не единственная, – цена книг. Если кто-то думает иначе, он заблуждается. Если бы книги имели разумную цену, основанную на надлежащих экономических расчётах, и спонсировались бы государством, (…) читательская аудитория росла бы, а не уменьшалась. Сейчас она уменьшается и будет уменьшатся дальше.

На вопрос, так сколько же в таком случае должна стоить книга, он ответил: «не больше 20 злотых». – Я всегда утверждал, что, поскольку это вопрос предпочтений и выбора, книга не может стоить больше, чем пол-литра водки, – сказал Сапковский, экономист по профессии.

Интересный парадокс, по его мнению, заключается в том, что, хотя книги слишком дорогие и всё меньше людей их читает, фантастика чувствует себя хорошо – у неё есть свой постоянный «резервуар» фэнов, который становится всё больше.

– Если обычный мейнстримный писатель – а на данный момент его профессия сравнима с профессией изготовителя алебард или колёс для дилижансов – делает что‑то никому не нужное, то писатели фантастики, не только в Польше, но и во всём мире, как раз находятся в ситуации, когда у них есть готовый, скажем так, рынок сбыта. Поэтому, – подчеркнул Сапковский, – рынок фантастики не должен беспокоиться о читателе.

3️⃣ Писательство в эпоху искусственного интеллекта

Рынок не должен, но должны ли беспокоиться сами писатели-фантасты в связи с развитием искусственного интеллекта, который в будущем мог бы писать фантастические книги? – спросили журналисты. – Я привык говорить, что разница между естественным и искусственным интеллектом точно такая же, как между естественным и искусственным мужским членом. Определённая разница есть. Некоторые утверждают, что незаметная, я же, однако, считаю, что она определённо есть. (…) Эта разница будет всегда. Насколько большая – это вопрос не ко мне, а к футурологам.

Сапковский, однако, признал, что восхищён возможностями ИИ, потому что пробовал задавать ему вопросы из разных областей и не нашёл таких, «которые этой бестии можно задать, не получив правдивого и осмысленного ответа». – Для меня это просто невероятно, – отметил он.

На вопрос, играл ли он в игру «Ведьмак», Сапковский ответил, что не привык играть во что-либо, кроме бриджа. – Впрочем, в бридж я тоже уже не играю, – добавил он.

На книжную ярмарку Сапковский приехал, потому что, по его словам, этого ждут от него читатели. – А я всегда делаю то, чего ожидает от меня читатель, – с хихиканьем добавил он, уточнив, что путешествует только в случае крайней необходимости. – С удовольствием езжу лишь на рыбалку. Остальные поездки считаю обязанностью. Более 30 лет я работал во внешней торговле. Поездки были для меня хлебом насущным. Я проводил жизнь в самолётах, и не в одном аэропорту отсидел своё.

На вопрос, что он ещё собирается написать, Сапковский ответил, что это «секрет». Однако признал, что имеет планы по изданию книг, ведь ему нужно зарабатывать на жизнь.

– Ни один министр культуры – а я пережил множество министров и министерш – не принял решения платить за меня квартплату. Ни один. А ведь я, как ни крути, национальное достояние. Ну, пусть кто‑нибудь скажет, что нет, – подытожил Сапковский, и, выдержав паузу, добавил, что, конечно же, пошутил [Уверен, что нет – примечание переводчика].

===============================================================================================

1️⃣ Минуло 40 років з часу публікації, а «Відьмак» і досі живий

На запитання, чи сприймає сагу про Ґеральта з Рівії сучасна молодь, Сапковський відповів: «підозрюю, що так». Від моменту публікації його першого оповідання про Відьмака минуло вже 40 років.

– На зустрічах із читачами (…) у залі рідко трапляється хтось, хто жив у той час, коли я писав те перше оповідання. (…) Думаю, однак, що відтоді популярність фантастичної літератури значно зросла. Як людина, що знає предмет, можу відповідально заявити – інтерес до неї зберігається. Конкретно до моєї творчості? По-перше, скромність не дозволяє мені розвивати цю тему, а, по-друге, я цього точно не знаю. Підозрюю, однак, що так, адже книги постійно перевидаються, і я гадаю, що видавець робить це не заради задоволення, а щоб на цьому заробити. Якщо заробляє – значить продає, а якщо продає – значить, хтось купує.

2️⃣ Зменшення читацької аудиторії

Попри те, що Сапковський позитивно оцінив перспективи фантастичної літератури, його запитали, чому, незважаючи на це, зменшується читацька аудиторія.

– Читають усе менше, і це очевидний факт. Причин цьому багато. Основна, якщо не єдина, – ціна книжок. Якщо хтось думає інакше, він помиляється. Якби книжки мали розумну ціну, що базується на належних економічних розрахунках, і якби їх спонсорувала держава, (…) читацька аудиторія зростала б, а не зменшувалася. Зараз вона зменшується і зменшуватиметься далі.

На запитання, то скільки ж у такому разі має коштувати книжка, він відповів: «не більше 20 злотих». – Я завжди стверджував, що, оскільки це питання уподобань і вибору, книжка не може коштувати більше, ніж пів літра горілки, – сказав Сапковський, економіст за фахом.

Цікавий парадокс, на його думку, полягає в тому, що, хоча книжки надто дорогі й дедалі менше людей їх читає, фантастика почувається добре – вона має свій постійний «резервуар» фенів, який лише зростає.

– Якщо звичайний мейнстримний письменник – а нині його професію можна порівняти з професією виробника алебард чи коліс для диліжансів – робить щось нікому не потрібне, то письменники-фантасти, не лише в Польщі, а й в усьому світі, перебувають в ситуації, коли в них є готовий, скажімо так, ринок збуту. Тому, – підкреслив Сапковський, – ринку фантастики не варто хвилюватись за читача.

3️⃣ Письменництво в добу штучного інтелекту

Ринку не варто, але чи мають хвилюватися самі письменники-фантасти у зв’язку з розвитком штучного інтелекту, який у майбутньому міг би писати фантастичні книжки? – запитали журналісти. – Я звик казати, що різниця між природним і штучним інтелектом така сама, як між природним і штучним чоловічим членом. Певна різниця є. Дехто стверджує, що вона непомітна, я ж, однак, вважаю, що вона безумовно є. (…) Ця різниця буде завжди. Наскільки велика – це питання не до мене, а до футурологів.

Сапковський, однак, визнав, що захоплений можливостями ШІ, оскільки пробував ставити йому запитання з різних галузей і не знайшов таких, «які цій бестії можна поставити, не отримавши правдивої й осмисленої відповіді». – Для мене це просто неймовірно, – зазначив він.

На запитання, чи грав він у гру «Відьмак», Сапковський відповів, що не звик грати у будь що, окрім бриджу. – Втім, у бридж я теж уже не граю, – додав він.

На книжковий ярмарок Сапковський приїхав, бо, за його словами, цього очікують від нього читачі. – А я завжди роблю те, чого від мене очікує читач, – з усмішкою додав він, уточнивши, що подорожує лише у разі крайньої потреби. – Із задоволенням їжджу лише на риболовлю. Інші поїздки вважаю обов’язком. Понад 30 років я працював у зовнішній торгівлі. Поїздки були для мене хлібом насущним. Я проводив життя в літаках і не в одному аеропорту відсидів своє.

На запитання, що він ще збирається написати, Сапковський відповів, що це «таємниця». Водночас визнав, що має плани щодо видання книжок, адже йому потрібно заробляти на життя.

– Жоден міністр культури – а я пережив чимало міністрів і міністерок – не ухвалив рішення платити за мене квартплату. Жоден. А я ж, як не крути, національне надбання. Ну, хай хтось скаже, що ні, – підсумував Сапковський і, витримавши паузу, додав, що, звісно ж, пожартував [Упевнений, що ні – примітка перекладача].

Comments

[abuela]

спасибо))