Ежехотельник

   Молодий чорт Варений, на прізвисько Круасан, попався. Попався ганебно, на гарячому, під час практичного заняття зі спокушання. Почалося все добре – молоденька аспірантка Емочка чітко, як за підручником, пускала очима бісиків у бік професора Гнуздай-Барановського – і Круасан вже збирався нанести останній штрих, штрикнувши професора в ребро, коли раптом відчув, що хтось міцно тримає його за хвоста.

   – Двійка, юначе! – суворо мовив Гнуздай-Барановський. – Як можна приступати до виконання роботи, не вивчивши попередньо її предмет? Бо ж якби ви не полінувались зазирнути на наш університетський сайт “Хто є хто”, то знали б, що жоден студент з хвостом пройти повз мене не може!

   – Пане, професоре! – заскиглив Круасан. – Я більше не буду. Відпустіть, будь ласка, бо якщо Його Високоосвіченість магістр Казан-Пекельний дізнається, що ви мене схопили...

   – Відправить до мами? – здогадався Гнуздай-Барановський, що сам послав до бісової мами не один десяток двієчників.

   Круасан ствердно кивнув.

   – Що ж, може хоч це чомусь тебе навчить. Втім... Коли там у вас залік?

   – В новорічну ніч.

   – Це, добре. Я тебе зараз відпущу, але залік ти будеш здавати у моєму будинку і так, як скажу я.

   Круасан поклявся пеклом і рогами Люципера, що виконає всі професорові забаганки, і за п’ять хвилин Емочка вже пускала бісиків у бік доцента Лупатого.

   

   – Всіх обійшов? – суворо спитав Гнуздай-Барановський.

   Круасан втомлено кивнув.

   – Все зробив, як я казав? – продовжував допитуватись професор.

   – Ви що, самі не чуєте? – огризнувся чорт.

   Знизу долинала лайка, з-за стіни чулося схлипування, нагорі били посуд.

   – Що, ж, – злагіднів Гнуздай-Барановський, – сідай, вип’ємо за успішну здачу, закусимо, чим б...

   Круасана перехнябило і він перебив професора:

   – Але навіщо вам це потрібно? Це ж ваш будинок.

   Гнуздай-Барановський розлив коньяк, почаркувався з Круасаном, випив, закусив оливкою, і лише по тому відповів:

   – Вважай, це експериментом. За останню годину мої сусіди розповіли один одному все, що приховували. Петро Петрович признався дружині, що зраджує їй з секретаркою. Дружина відповіла йому, що давно вже ходить до сусіда не лише за сірниками. Васько зізнався батькові, що потихеньку тягає гроші з його гаманця. Батько визнав, що і сам тягне гроші, але з клієнтів своєї фірми. Микола дізнався нарешті, куди загадково зникли його блешні... Тепер вони всі дають вихід емоціям, але ж за півгодини Новий рік, столи вже накриті, треба сідати і святкувати. Не пропадати ж добру? Тож до ранку більшість з них помиряться, вибачаться один перед одним, і почнуть у новому році нове життя. Більш чисте ніж теперішнє.

   Круасан похнюпився.

   – Та не переживай ти, чортяко! – плеснув його по плечі професор, наливаючи по другій. – Залік у тебе вже є, он який рейвах учинив, а що там буде завтра твій Казан-Пекельний перевіряти не стане. Тим паче, невідомо ще, чи буде експеримент вдалим.

   Круасан повеселішав і вони з Гнуздай-Барановським знову почаркувались.

   – Але якщо все вийде, як я задумав, екзамен наступного Нового року ти знову здаватимеш по-моєму.

   Чорт мало не вдавився шматком ковбаси, а професор вів далі:

   – Тоді розширимо експеримент до масштабів міста. А, може, чого вже там, навіть всієї країни! Доведеться тобі цей рік добряче попрацювати над предметом.

   Круасан уявив собі, як буде спокушати посадовців розповісти в прямому новорічному ефірі в якого саме Сірка вони позичають очі, і які акробатичні вправи дозволяють їм красти, не докладаючи рук...

   “Може краще одразу до мами?”, – малодушно подумав він, але Гнуздай-Барановський налив чергову чарку і життєві перспективи здалися чортові не такими вже й поганими.

   “Врешті-решт, спокусник я, чи лайно собаче? – риторично запитав себе Круасан. – Прорвемося!” – чорт глянув на годинника і заходився відкорковувати шампанське.